Зміст
Поняття інвалідності сьогодні набуває нового значення у суспільстві. Розуміння того, що таке інвалідність, еволюціонувало від суто медичного визначення до комплексного соціального підходу, який враховує не лише стан здоров’я людини, але й бар’єри, що створює навколишнє середовище.
Що таке інвалідність? Згідно з чинним законодавством України, інвалідність – це міра втрати здоров’я у зв’язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи. Внаслідок цього держава зобов’язана створити умови для реалізації людиною прав на рівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Це визначення з Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» відображає сучасний підхід, де інвалідність розглядається не просто як медична проблема однієї людини, а як питання взаємодії між станом здоров’я особи та суспільним середовищем, у якому вона живе.
Що таке інвалідність у сучасному розумінні
Що таке інвалідність у сучасному розумінні? Сучасна концепція інвалідності суттєво відрізняється від застарілих уявлень минулого століття. Якщо раніше інвалідність сприймали виключно як медичну проблему, хворобу чи дефект окремої людини, то сьогодні міжнародна спільнота визнає, що інвалідність – це результат взаємодії між людьми з порушеннями здоров’я та бар’єрами у суспільстві.
Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю, ратифікована Україною у 2009 році, стверджує, що поняття інвалідність розвивається і що інвалідність є результатом взаємодії між людьми, котрі мають порушення здоров’я, і бар’єрами в ставленні та середовищі, які заважають їх повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими.
Соціальна модель інвалідності. Сучасне розуміння базується на так званій соціальній моделі інвалідності, яка протиставляється старій медичній моделі. Соціальна модель стверджує, що інвалідність – це не властивість людини, а перешкоди, які виникають у суспільстві.
Наприклад, людина, яка пересувається на візку, стає “інвалідом” не через стан свого здоров’я, а через відсутність пандусів, ліфтів, доступного транспорту. Якщо суспільство створить доступне середовище, рівень “інвалідності” значно зменшиться, хоча медичний стан людини залишиться незмінним.
Основні компоненти сучасного визначення:
- Порушення здоров’я – будь-яка втрата психічної, фізіологічної або анатомічної структури чи функції організму.
- Обмеження життєдіяльності – зменшення можливості виконувати дії, які вважаються нормальними для певного віку та соціальної ролі.
- Бар’єри середовища – фізичні, соціальні, інформаційні перешкоди, які створює суспільство.
- Обмеження участі – труднощі або неможливість повноцінної участі в житті суспільства.
Що таке інвалідність у сучасному розумінні – це динамічна взаємодія між станом здоров’я людини, особистісними факторами (вік, стать, освіта, характер) та факторами зовнішнього середовища (доступність, ставлення оточуючих, законодавство, послуги).
Види інвалідності залежно від порушень
Розуміння того, що таке інвалідність, неможливе без знання про різні види порушень, які можуть призводити до обмеження життєдіяльності. Конвенція ООН виділяє кілька основних категорій порушень.
Фізичні порушення включають проблеми з опорно-руховою системою, параліч, ампутації кінцівок, захворювання м’язів, кісток та суглобів. Люди з такими порушеннями можуть мати труднощі з пересуванням, виконанням фізичної роботи, самообслуговуванням.
Сенсорні порушення стосуються органів чуття – зору та слуху. До цієї категорії належать люди незрячі, слабозорі, глухі, з порушеннями слуху. Вони потребують спеціальних засобів комунікації та доступу до інформації – мова жестів, шрифт Брайля, аудіодескрипція.
Інтелектуальні порушення характеризуються значними обмеженнями інтелектуального функціонування та адаптивної поведінки. Люди з інтелектуальними порушеннями можуть потребувати додаткової підтримки в навчанні, прийнятті рішень, повсякденному житті.
Психічні (ментальні) порушення включають психічні захворювання та розлади – депресію, біполярний розлад, шизофренію, тривожні розлади. Що таке ментальна інвалідність? Це стан, коли психічні розлади значною мірою впливають на здатність людини функціонувати в повсякденному житті, працювати, навчатися, підтримувати соціальні зв’язки.
Ментальна інвалідність часто є невидимою, що створює додаткові труднощі – люди стикаються з непорозумінням, стигматизацією, дискримінацією. Важливо розуміти, що ментальна інвалідність – це такий же вид порушень здоров’я, як і фізичні травми, і потребує медичної допомоги, реабілітації та соціальної підтримки.
Множинні порушення трапляються, коли людина має кілька видів обмежень одночасно – наприклад, порушення зору та слуху, або фізичні та інтелектуальні порушення. Такі випадки вимагають комплексного підходу до реабілітації та підтримки.
Групи інвалідності в Україні
В Україні залежно від ступеня втрати здоров’я та обмеження життєдіяльності встановлюють одну з трьох груп інвалідності. Розуміння того, що таке інвалідність 2 групи чи що таке інвалідність 3 групи, важливе для розуміння прав та пільг, які надаються людям з різним ступенем порушень.
Перша група інвалідності
Першу групу інвалідності встановлюють людям з найважчим станом здоров’я. Вони не здатні до самообслуговування або лише частково здатні, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги. Це можуть бути люди з повним паралічем, тяжкими психічними захворюваннями, сліпоглухотою, термінальними стадіями захворювань.
Підгрупи першої групи. Перша група поділяється на дві підгрупи: А і Б. Що таке інвалідність підгрупи А? Підгрупа А встановлюється особам, які повністю нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду. Підгрупа Б призначається тим, хто частково здатний до самообслуговування, але все одно потребує регулярної допомоги та нагляду.
Люди з першою групою інвалідності мають право на максимальний розмір пенсії та соціальної допомоги, безкоштовні ліки, безоплатне санаторно-курортне лікування, пільги на комунальні послуги.
Друга група інвалідності
Що таке інвалідність 2 групи? Другу групу встановлюють людям зі стійкими, вираженої важкості функціональними порушеннями в організмі, зумовленими захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи.
При цьому людина може бути здатна до самостійного перебування та не мати потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі. Людина з другою групою інвалідності часто може виконувати деякі види роботи в спеціально створених умовах, обслуговувати себе, але має значні обмеження у пересуванні, навчанні, професійній діяльності.
Приклади захворювань та станів, за яких може бути встановлена друга група: тяжкі серцево-судинні захворювання з серцевою недостатністю, онкологічні захворювання після тяжкого лікування, ампутація однієї кінцівки, тяжкі форми цукрового діабету з ускладненнями, виражені психічні розлади.
Люди з другою групою інвалідності мають право на пенсію, пільги на комунальні послуги, безоплатні ліки за переліком, пільги в транспорті, можливість працювати у скорочений робочий день або в спеціальних умовах.
Третя група інвалідності
Що таке інвалідність 3 групи? Третю групу встановлюють людям зі стійкими, помірної важкості функціональними порушеннями в організмі, але які потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
Люди з третьою групою зазвичай здатні до самообслуговування, можуть пересуватися, навчатися, працювати, але мають певні обмеження. Їм може знадобитися більше часу для виконання завдань, спеціальні умови праці, допоміжні пристрої.
Приклади станів для третьої групи: початкові стадії хронічних захворювань з помірними порушеннями, часткова втрата зору чи слуху, помірні порушення опорно-рухової системи, контрольовані психічні розлади, що дозволяють працювати зі змінами умов праці.
Люди з третьою групою інвалідності мають право на пенсію (часто менше, ніж при перших двох групах), деякі пільги на ліки та послуги, можливість працювати з певними обмеженнями та пільговими умовами.
Що таке довідка МСЕК про інвалідність
До 31 грудня 2024 року в Україні діяла система медико-соціальних експертних комісій (МСЕК), які встановлювали інвалідність. Що таке довідка МСЕК про інвалідність? Це був офіційний документ, що підтверджував факт встановлення інвалідності, вказував групу, причину інвалідності та строк, на який вона встановлена.
Довідка МСЕК (форма № 157-1/о) складалася з двох частин: виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією та власне довідки. У довідці зазначалися:
- прізвище, ім’я, по батькові особи;
- дата народження;
- група інвалідності (І, ІІ або ІІІ);
- причина інвалідності (загальне захворювання, трудове каліцтво, професійне захворювання, інвалідність з дитинства, військова травма тощо);
- строк встановлення інвалідності (до певної дати або безстроково);
- дата огляду та дата видачі довідки;
- підписи членів комісії та печатка.
З 1 січня 2025 року система МСЕК ліквідована, і її функції перейшли до експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи (ЕКОПФО). Тепер замість довідки МСЕК люди отримують витяг з рішення експертної команди – один комплексний документ замість багатьох окремих довідок.
Всі довідки МСЕК, видані до 31 грудня 2024 року, залишаються чинними до закінчення строку, на який встановлено інвалідність. На їх підставі люди продовжують отримувати пенсії, пільги та соціальну підтримку.
Причини встановлення інвалідності
Інвалідність може бути встановлена з різних причин, і від причини залежить розмір виплат, пільг та інших видів підтримки. Основні причини інвалідності в Україні:
Загальне захворювання – найпоширеніша причина, коли інвалідність спричинена хронічними захворюваннями, не пов’язаними з професійною діяльністю чи особливими обставинами. Це можуть бути серцево-судинні захворювання, онкологія, цукровий діабет, психічні розлади, хвороби нирок тощо.
Трудове каліцтво (нещасний випадок на виробництві) встановлюється, коли травма або захворювання отримані під час виконання трудових обов’язків. У такому разі особа має право на вищі виплати та додаткові гарантії від роботодавця.
Професійне захворювання – коли хвороба розвинулася внаслідок впливу шкідливих умов праці (хімічні речовини, пил, випромінювання, вібрація тощо). Для встановлення цієї причини потрібно підтвердити зв’язок між захворюванням та професійною діяльністю.
Інвалідність з дитинства встановлюється особам, які стали інвалідами у віці до 18 років. Це можуть бути вроджені вади, родові травми, захворювання раннього дитинства. Люди з інвалідністю з дитинства мають право на підвищені виплати.
Військова травма (поранення, контузія) встановлюється військовослужбовцям та учасникам бойових дій, які отримали поранення чи захворювання під час виконання військових обов’язків. Це дає право на максимальні виплати та широкий спектр пільг.
Інвалідність внаслідок Чорнобильської катастрофи для ліквідаторів та постраждалих від аварії на ЧАЕС. Вони мають особливий статус та додаткові пільги.
Процес встановлення інвалідності
Розуміння того, що таке інвалідність, буде неповним без знання процедури її встановлення. З 1 січня 2025 року порядок змінився у зв’язку з ліквідацією МСЕК та впровадженням системи ЕКОПФО.
Крок 1: Звернення до лікаря. Людина звертається до свого лікуючого лікаря (сімейного лікаря або спеціаліста), який веде пацієнта та знає його діагноз. Лікар аналізує медичну документацію, результати обстежень та визначає, чи є підстави для направлення на оцінювання повсякденного функціонування.
Крок 2: Збір медичних документів. Для направлення на оцінювання потрібні:
- медична карта з записами про захворювання;
- результати лабораторних та інструментальних досліджень;
- виписки зі стаціонарів;
- консультації профільних спеціалістів;
- документи про причину інвалідності (акт про нещасний випадок, рішення ВЛК для військових тощо).
Крок 3: Створення електронного направлення. Лікар створює електронне направлення в спеціальній системі оцінювання повсякденного функціонування. Всі медичні дані завантажуються в електронну систему.
Крок 4: Розгляд справи експертною командою. Справа автоматично розподіляється до експертної команди відповідного профілю. Команда з щонайменше трьох лікарів аналізує документи, за потреби проводить огляд або призначає додаткові обстеження.
Крок 5: Прийняття рішення. Експертна команда колегіально приймає рішення про встановлення або не встановлення інвалідності, визначає групу, причину, строк встановлення. Також формуються рекомендації щодо реабілітації.
Крок 6: Отримання документа. Людина отримує витяг з рішення експертної команди електронною поштою або поштою. На підставі цього документа призначаються пенсія, виплати, пільги.
Згідно з регламентом весь процес має займати до 30 днів з моменту створення направлення.
Права та пільги для людей з інвалідністю
Після встановлення інвалідності людина отримує право на різні види підтримки від держави. Обсяг прав та пільг залежить від групи інвалідності та причини її встановлення.
Пенсія або державна соціальна допомога. Усі особи з інвалідністю мають право на щомісячні виплати. Розмір залежить від групи інвалідності та причини (найбільші виплати – при військовій інвалідності та трудовому каліцтві).
Безоплатні або пільгові ліки. Залежно від групи інвалідності та захворювання люди можуть отримувати безкоштовні ліки за переліком або знижку на медикаменти.
Допоміжні засоби реабілітації. Держава безкоштовно забезпечує протезами, ортопедичними виробами, інвалідними візками, милицями, слуховими апаратами, окулярами тощо згідно з рекомендаціями експертної команди.
Пільги на комунальні послуги. Знижки на оплату житла, електроенергії, газу, води залежно від групи інвалідності.
Транспортні пільги. Безкоштовний проїзд у міському транспорті, знижки на міжміські та залізничні перевезення.
Санаторно-курортне лікування. Для осіб з І та ІІ групою інвалідності – безкоштовно раз на рік. Для осіб з ІІІ групою – пільгові путівки.
Податкові пільги. Звільнення від деяких податків, податкова знижка, зменшення податку на нерухомість.
Трудові пільги. Скорочений робочий тиждень, додаткова відпустка, заборона звільнення з ініціативи роботодавця без згоди служби зайнятості, спеціальні умови праці.
Освітні пільги. Пільги при вступі до навчальних закладів, право на індивідуальний план навчання, доступне середовище в закладах освіти.
Реабілітація осіб з інвалідністю
Що таке інвалідність неможливо повноцінно зрозуміти без розгляду питання реабілітації. Реабілітація – це комплекс заходів, спрямованих на відновлення або компенсацію порушених функцій організму та здатностей людини до суспільної, професійної та побутової діяльності.
Види реабілітації:
- Медична реабілітація – лікування, фізіотерапія, лікувальна фізкультура, масаж, санаторно-курортне лікування.
- Професійна реабілітація – перенавчання, профорієнтація, працевлаштування, створення спеціальних робочих місць.
- Соціальна реабілітація – соціально-побутова адаптація, психологічна підтримка, навчання навичкам самообслуговування.
- Педагогічна реабілітація – інклюзивна освіта, індивідуальні програми навчання, спеціальне обладнання для навчання.
Після встановлення інвалідності експертна команда формує рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації (ІПР). У цій програмі визначаються конкретні заходи, необхідні для покращення якості життя людини.
Реалізація ІПР здійснюється за участю різних відомств: Міністерство охорони здоров’я відповідає за медичну реабілітацію, Міністерство соціальної політики – за соціальну підтримку, Міністерство освіти – за освітню інклюзію, служби зайнятості – за працевлаштування.
Згідно з чинним законодавством реабілітація має бути комплексною, безперервною, своєчасною та орієнтованою на конкретні потреби людини. Мета – максимально можливе відновлення здоров’я та повернення до активного життя в суспільстві.
Що таке інвалідність у сучасному світі – це не вирок та не причина для ізоляції. Це особливий стан, що вимагає додаткової підтримки від суспільства та держави. При правильному підході до реабілітації, створенні доступного середовища та усуненні дискримінації люди з інвалідністю можуть вести повноцінне життя, працювати, навчатися, реалізовувати свій потенціал нарівні з іншими громадянами.
